Згідно з Календарним планом закупівлі робіт і послуг Міністерства оборони на 2020 рік, Україна уклала ряд контрактів в Агенції НАТО з підтримки та постачання. Дві важливі позиції з цього плану були заблоковані Німеччиною і Нідерландами. Йдеться про 90 снайперських гвинтівок калібру 8,58х70 (7,62х51) мм Barrett на суму 1 648 924 євро та 37 комплексів протидії безпілотним літальним апаратам EDM4S-UA на суму 1 330 000 євро з кінцевим терміном постачання 31 грудня 2021 року. В результаті, снайперські гвинтівки Збройні сили України протягом двох років так і не отримали (а враховуючи цикл виробництва цієї зброї та механізм укладання угод, вряд чи встигнуть отримати і в 2022). Комплекси ж протидії БПЛА, за даними ЗМІ, надійшли в Україну лише частково.

Справа в тому, що будь-яка держава-член Північно-атлантичного альянсу має змогу при бажанні заблокувати контракт країни – не члена, який проходить через цю Агенцію НАТО з підтримки та постачання. 

Ситуація набула широкого розголосу та викликала обґрунтовану критику з боку українського суспільства і міжнародної спільноти в бік німецького та нідерландського урядів, які заважають Україні купувати необхідні засоби захисту на тлі загрози широкомасштабного вторгнення РФ.

Проте викликає подив і позиція відповідальних функціонерів Міністерства оборони України, які обрали заздалегідь негарантований шлях придбання критично важливої військової продукції. Тим більше, що вказані снайперські гвинтівки вже постачались раніше до України вітчизняними спецекспортерами, а Міноборони на даний час має можливість укладати прямі угоди з виробниками військової продукції, озброєння та спорядження без посередників, у тому числі й за кордоном (укладання таких угод надає змогу подальшого сервісного супроводження, підтримки та обслуговування безпосередніми виробниками продукції). Щодо комплексів протидії БПЛА – також не зрозуміло, чому не були підписані прямі контракти з підприємствами дружньої до нас Литви.

Дана ситуація – маркер недбалого ставлення чиновників до придбання державою важливих озброєнь, відповідальність за зрив якого тепер дуже зручно перекладати на зовнішньо-політичні чинники, хоча насправді такі процедури можуть бути абсолютно технічними.

Ця тема є надважливою, тому що йдеться про обрання максимально ефективних механізмів забезпечення потреб українського війська критично необхідними під час війни військовими засобами. І якщо минулорічні провали зараз не будуть враховані та належно оцінені владою, Україна може втратити шанс на суттєве підсилення своєї обороноздатності навіть в умовах, коли більшість союзників будуть готові надати нам всю необхідну матеріально-технічну допомогу.