У січні 2015 року Ігор Брановицький у складі 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї ОАЕМБр прибув на другу ротацію у Донецький аеропорт. 19 і 20 січня бойовики підірвали перекриття терміналу, і під завалами опинилося багато поранених українських бійців. Усіх, кого можна було дістати, товариші витягнули. Ігор Брановицький вивів із ДАПу двох поранених побратимів, а сам повернувся назад до терміналу. ЗСУ намагалися деблокувати оточених «кіборгів», але зробити це не вдалося. Брановицький разом із побратимами потрапив у полон угруповання «Спарта». Проросійські бойовики шукали з-поміж українських бійців кулеметника, і «Натрій», рятуючи товаришів, сказав, що це він. Ігоря Брановицького довго і нещадно били, а потім його 21 січня 2015 року убив пострілом у голову ватажок бойовиків, громадянин Росії Арсеній Павлов із позивним «Моторола».

«Ігор був за Україну» - в одному із інтерв`ю українським ЗМІ повторювала Мати Ігоря… Сьогодні, стоячи перед могилою нашого Захисника, поруч із його Матір`ю, родиною, побратимами, людьми, які не знали особисто Ігоря, але вшановують пам`ять про нього, чітко усвідомлюєш ціну незалежності, майбутнього України.

Мати пам`ятає все... З її розмови це зрозуміло в усіх деталях, тембру голосу… Ніна Костянтинівна щиро дякує всім, хто пам`ятає про її сина та щоденними справами будує майбутнє України… країни, за яку поліг її Син.

ГО "Український центр аналітики та безпеки" та бійці батальйону «Айдар» висловлюють найщиріші співчуття родині Ігоря Брановицького. Пам`ять про наших Героїв назавжди у наших серцях! Низький уклін…

Герої не вмирають! Слава Україні! Героям Слава!