У липні цього року в Україні спалахнула жвава дискусія, спровокована заявами керівника парламентської фракції «Слуга народу» Давида Арахамії про наміри «перейняти досвід Комуністичної партії Китаю в управлінні економікою та розбудові держави». 

Гостроти додало інтерв`ю позаштатного радника очільника Офісу Президента України А. Єрмака Олексія Арестовича, який  анонсував велике азійське турне Володимира Зеленського словами про «разворот от Запада на Восток», у першу чергу в бік Китаю. 

Заяви обох політиків викликали різку критику в українському суспільстві на кшталт: «Команда Зеленського розпочала демонтаж конституційно визначеного євроатлантичного курсу України». 

Одночасно ці слова стали неприємним політичним імпульсом для справжніх партнерів України, чия багаторічна міжнародна підтримка стримує Росію від повномасштабного військового вторгнення на територію нашої країни. Мова йде не тільки про США чи Великобританію, але і про Японію, яка сьогодні дійсно є одним з наших ключових стратегічних партнерів.

Варто нагадати, що Японія - одна з найрозвинутіших країн, економіка якої за своїм обсягом посідає третє місце у світі (ВВП Японії близько 5 трлн $, для порівняння ВВП України – 155 млрд $). Вагомим для нас є те, що Японія - єдина країна Азії, яка ввела санкції проти РФ за їх збройну агресію проти України та  має власний досвід переговорів з Москвою про відновлення територіальної цілісності. 

Безумовно, у Токіо добре розуміють важливість для України проблеми деокупації Криму, з огляду на наявність окупованих РФ північних японських територій. До того ж, у цьому питанні Японія справедливо вбачає небезпечний міжнародний прецедент, який в майбутньому може вдарити по її власній безпеці шляхом аналогічних посягань на територіальну цілісність Японії з боку Китаю в Східно-Китайському морі. Саме ці дві складові сучасного геополітичного  становища країни, де сходить Сонце, дають підстави вважати, що позиція Японії щодо неприйняття окупації РФ частини територій України і далі залишиться непохитною. 

Разом з цим, Японія є потужним донором в інфраструктурні проекти України, які спрямовані на економічний розвиток нашої країни, а не на її політичну залежність. Це і передача українській поліції понад 600 автомобілів Mitsubishi, і проект з модернізації Бортницьких очисних споруд (на реалізацію якого Японією виділено близько 1 млрд $ США), і проект модернізації аеропорту Бориспіль, і проект Фукусіма-Чорнобиль та ще з десяток інших.

А ще, Японія має унікальний багаторічний досвід протистояння російській розвідці.  Її успіхам можуть позаздрити провідні спецслужби світу. Список виявлених російських агентів викликає справжню повагу до професіоналізму японської контррозвідки:

Безумовно, солідарність з Україною в питанні Криму зовсім не означає, що Японія вже завтра готова зайняти надактивну позицію в лобіюванні українських інтересів на міжнародній арені (справа – за МІД України). Водночас, ми не маємо права відштовхувати Токіо, провокуючи повідомленнями про гіпотетичне зближенням Києва і Пекіна, адже Китай сьогодні є ключовим подразником для Японії у питанні забезпечення власної безпеки. Україні вистачає клопоту і без маніпулятивних заяв окремих вітчизняних політиків, адже залишається проблема передачі Китаю українських технологій (наприклад, у справі підприємства «Мотор Січ»). 

У побудові відносин Києва з Пекіном і Токіо слід також враховувати зближення Росії і Китаю в галузі військового співробітництва, яке спостерігається в останні роки. Обидві країни намагаються відкрито демонструвати власну міць США і Японії, причому, роблять це достатньо агресивно. Свідченням чому є останні спільні маневри китайських і російських ВМС у жовтні цього року протокою Цуґару між японськими островами Хонсю та Хоккайдо. 

Саме тому Україні, на тлі розмов про перейняття досвіду Китаю у розбудові економіки, потрібно одночасно інтенсифікувати взаємовідносини з Японією, зокрема, у військовій (ракетобудування) та безпековій  сферах, а також долучитися до реалізації спільних проектів в рамках ініційованої Токіо і Вашингтоном концепції «Вільного і відкритого Індо-Тихоокеанського регіону».  

Відповідні заяви українських урядовців слугуватимуть наочним підтвердженням, що Київ дійсно цінує японську підтримку у питанні повернення окупованого Криму та продовжує вважати Токіо одним із своїх ключових стратегічних партнерів. Впевнені, що Японія чекає на це.